Спочатку годину чекали Ліну Василівну, потім ще десь годину "пробиралися" до її слова через затяжні прелюдії організаторів, головний редактор видавництва "Либідь" довго читала з презентованої книжки, директорка Мистецького Арсеналу хвалила ці стіни й дарувала Ліні Костенко фірмову футболку про Арсенале 2012 - взагалі якийсь білявий сюр... А після ( Read more... )

які прикрили цей сад суботнім пророцтвом про дощ. І в саду ні душі, лише голі дерева, яким нема куди й нема чого ховатись. У неділю суботні пророцтва не чинні ( Read more... )

У нашому вагоні не було світла, хоч у сусідньому світилося. Зате було видно дорогу і не було видно кондукторку. Вона ходила щось перевіряла, їй щось показували і вона кивала головою, ніби бачила що там ( Read more... )

Хто його зна. Може все, що ми переживаємо - це для того, щоб свого часу зрозуміти когось іншого. Відчути те саме.
Сьогодні на вечорі, який влаштувала молодь зі спільноти Святого Егідія в Центрі Курбаса, серед відеоспогадів свідків Голодомору мене вразила розповідь одного діда, який згадав епізод зі свого дитинства. Він був маленьким хлопчиком, жив у ( Read more... )

Зранку в метро на "Деміївській" почувся нелюдський скрик, у вагоні всі здригнулися й стали оглядатися, а коли вже подумали, що почулося чи то шось на колії - скрик повторився, панічно-тваринний. Лавку на платформі обступили міліціонери й чергові по станції, а диспетчерка тримала руку на чиємусь животі.
На роботі виявилося, що повстанці взяли Тріполі ( Read more... )

Біля Десятинки групу туристів водить смаглявий чоловік зі східним обличчям - чи то монгол, чи то татарин - і чистою російською, без акценту, розповідає про нашестя монголо-татарів і спалення Десятинки. Потім вони переходять до залишків язичницького капища - і він каже, що тут приносили й людські жертви, і останньою язичницькою жертвою у 988 році ( Read more... )

На Володимирській гірці зустріла Анну Ахматову ( Read more... )

У Фастові на Привокзальній торгують саджанцями - у рядок стоять голі гілки з фотографіями плодів, які ще будуть. У селі на цвинтарі рядами стоять хрести із фотографіями людей, які тут вже були ( Read more... )

У фастівському похоронному бюро великі труни - тільки для крутих, із золотими ручками. Усі були в шоці від такої розкоші.
Зійшлося все село - вона була поштаркою й заходила у кожну хату.
Заповіла поставити собі в труну чекушку горілки - щоб як прокинеться до вічного життя, одразу зняти стрес.

Коли їдеш у великому місті з маленьким хлопчиком, то це вже не просто собі поїздка з однієї станції метро на іншу - це справжня Подорож.
Заходите під землю, під ногами починають рости сходи, несуть вас вниз і виплескують у печеру. Стоїте в печері, роздивляєтеся підземне склепіння - і раптом чуєте гуркіт! Гуркіт наближається - і вас забирає ( Read more... )